Зустріч з Леонідом Грабовським

НовиниComments Off on Зустріч з Леонідом Грабовським

Впродовж тижня (8-11 лютого 2016) у Львові відбулися зустрічі з відомим українським композитором Леонідом Грабовським, який з 1990 р. проживає в Америці (Нью-Йорк). Композитор входив до кола знаменитого «Київського аванґарду», що сформувався наприкінці 50-х рр.

Перший урочистий захід відбувся у Малому залі ЛНМА ім. М. Лисенка, де проректор з наукової роботи Віктор Камінський вручив гостю диплом Doctor Honoris Causa, що засвідчило широке визнання діяльності Маестро у мистецькому середовищі Львова. Студенти та гості Академії змогли прослухати лекцію, присвячену методу алгоритмічного програмування композиції, над яким композитор невтомно працював довгі роки.

Наступного дня, в Інституті Літургійних Наук (УКУ) відбулася камерна зустріч з викладачами та студентами кафедри музичної медієвістики та україністики. Композитор мав змогу ознайомитися з архівами композитора Ігоря Соневицького, Мирослава Антоновича, Крістофера Вольфа, що були передані на зберігання проф. Юрію Ясіновському. Леонід Грабовський висловив щире захоплення зібраною колекцією та радість, що студенти мають вільний доступ до цінних матеріалів. Він також пообіцяв подарувати бібліотеці зібрану впродовж всього життя колекцію творів західних та українських композиторів на електронних носіях.

На прохання присутніх композитор поділився своїми спогадами з минулого, яке пройшло під пильним наглядом «вєздєсущих» радянських ідеологів.

Молодість Леоніда Грабовського, його перші творчі пошуки, перемоги.у конкурсах, визнання як композитора припали на 60-70 рр. У цей період бажання вийти за рамки офіційно дозволеного, спрямувати погляд на «буржуазний» Захід прирівнювалося до зради Батьківщині. Одною з причин виїзду за кордон композитора було нестримне бажання «подолати інформаційний голод», вийти з тоталітарного режиму і нарешті отримати можливість «писати все». Свобода полягала не тільки у написанні музичних творів, але й у змозі вільно висловлювати свої думки у листах, особистих розмовах. Під час екскурсії, яку організував Всеволод Задерацький, Грабовський налагодив контакти з Боґуславом Шиффером – одним з перших ентузіастів електронної музики у Польщі, співпраця з яким обірвалися після переїзду Грабовського до Америки. Ймовірно, що адресовані Шефферу листи так до нього і не потрапили, оскільки у 90-ті рр. більшість кореспонденції з Америки обшукували та знищували.

Наприкінці 70 – рр. композитор хотів виїхати до Польщі. До того ж композитор Андрій Нікодимович, якому вдалося еміґрувати, таємно передав інформацію, що є місце праці у Люблінському католицькому університеті. За сприяння Вітольда Лютославського Грабовський отримав запрошення поїхати у електронну студію у Варшаві, але трагічні події 1979 року все перекреслили. Всі відрядження Спілки композиторів були скасовані. Леонід Грабовський шукав різних шляхів емігрувати, але всі намагання були даремними через «сприяння» КГБ.

Залишилася єдина можливість – Москва. Багато хто виїжджав до столиці за кар’єрним зростом, розширенням концертної діяльності. Композитор згадував, що якщо ти не з Москви, концерти було легко організувати тільки на далекий Схід. У 60 рр. всі нові надходження із Заходу йшли у Вільнюс, Єреван, Тбілісі, але тільки не в Київ. Польський журналіст Ришард Капусцінський писав у своїх репортажах про СРСР 80-х рр.: «знаючи трохи Імперію, я усвідомлював, наскільки сильно Москва відрізняється від решти країни (щоправда не у всьому) і що величезні території цієї держави – це безкрая terra incognita (також і для мешканців Москви» [Капусцінський Р. Імперія. Київ: Темпора, 2012. с.125]. У столиці колеги не могли повірити, що у Києві така разюча «інформаційна ізоляція».

У Москві Леонід Грабовський спочатку підробляє пожежником у Центральному будинку літераторів, і тільки згодом працює як музикознавець. Та все ж головним пріоритетом була комп’ютерна музика, якої на той час у СРСР не існувало, окрім короткого функціонування електронної студії в Москві. У ній мали можливість працювати тільки московські композитори, а саме Е. Артєм’єв, Е. Дєнісов, А. Шнітке та С. Губайдуліна. Тільки згодом композитор дізнався про цю таємну інструкцію і зрозумів, що «можливо пізніше» ніколи так і не настане. Та все ж композитору вдалося оминути систему і попрацювати у студії на замовлення кіностудії О. Довженка для фільму «Червоне поле / Красное поле» (про підйом господарства), де в титрах мала звучати електронна музика. Лише чотири години провів композитор у місці «здійснення мрій», після отримання численних паперових дозволів і обходження всіх інстанцій. На жаль, ці музичні фрагменти не збереглися.

Функціонування в Москві електронної студії не була тривалим. За ініціативи композитора Т. Хрєннікова, який мав значний вплив, її головне призначення було змінено, а колектив звільнено. Грабовський назвав це «рейдерським захопленням», яке підкреслювало вседозволеність керуючої верхівки.

У 90-х рр. – омріяна Америка та новий статус «невозвращенца». Одним з радісних відкриттів людини з-під «залізної завіси» була можливість брати додому у нью-йоркських бібліотеках до 15 примірників книг, партитур, дисків. Для композитора, для якого тільки поодинокі твори потрапляли з сусідньої Польщі (справжній скарб!), це був справжній культурний шок.

Перше знайомство з комп’ютерною музикою в Америці було захопливим. Леонід Грабовський згадує, як він дивувався музиканту, який грав на інструменті, під’єднаному до комп’ютера, де з’являлися ноти. Звідси переконання – «Я мушу це опанувати!», власне ця мета і визначила на довгі роки період «творчості без творів».

Окремо Л. Грабовський розповів про відомих йому виконавців українського походження в Америці наголосивши, що за кордоном їм влаштуватися набагато легше, ніж теоретикам та композиторам. Правда, через ізольованість американських університетів багато інформації не виходить за межі закладу, як приклад – унікальний випадок у християнському університеті Форт-Ллойд, у якому пройшли вже п’ять фестивалів української камерної музики. «А хто про це знає?», – риторично запитує Леонід Грабовський. На жаль, організатора цих заходів колеги проросійського спрямування «вижили» з університету.

hrabovskyj-2

На завершення композитор виконав гимн Америки – країни, що стала для нього другою домівкою та дала можливість розвинутися у професійному відношенні.

Катерина Загнітко

Comments are closed.

Всі права захищено © Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка, 2015
Створено Inneti Innovations