Призабуті сторінки класичної музики

НовиниComments Off on Призабуті сторінки класичної музики

Призабуті сторінки класичної музики

(невідомий цикл Р. Шумана та цикл «До далекої коханої» Л. ван Бетовена

у виконанні Урсули Шьонгальс та Степана Соланського)

        Зовсім незнаний цикл Роберта Шумана «5 пісень до слів Марії Стюарт» та відомий – проте, на жаль, доволі рідко виконуваний цикл Л. ван Бетовена «До далекої коханої» мали змогу почути львівські меломани у концерті вокальної музики, який відбувся 26 вересня 2016 року в Малому залі Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка.

Виконавцями виступили професор Лейпцігської Вищої школи музики і театру, professor honoris causa нашої академії, Урсула Шьонгальс (Schönhals, мецо-сопрано) та доцент ЛНМА Степан Соланський.

Дуже доречною з огляду на обрані твори була сама форма вокального вечора, яку варто окреслити як «лекцію-концерт». Вступне слово Гельмута Льооса, професора Лейпцігського університету та рівно ж почесного доктора ЛНМА, стало вельми суттєвим елементом цілісного художнього образу, створеного інтерпретаторами, в значній мірі обумовило слухацьке сприйняття.

Тож для тих, хто не потрапив на концерт, варто кількома штрихами накреслити історію цих виняткових вокальних циклів, які виникли в німецькій музичній культурі з різницею майже в сорок років.

Цикл Р. Шумана на вірші нещасливої шотландської королеви Марії Стюарт, ор.135. (Gedichte der Königin Marie Stuart) – прощальний твір композитора, написаний в 1852 році, присвячений коханій дружині, Кларі Шуман, на її виконання була розрахована фортепіанна партія. Символічно, що цикл став різдвяним дарунком для неї, але водночас – і прощальним дарунком. Мабуть, невипадково композитор обрав вірші, які приписуються Марії Стюарт, де вона перед стратою прощається з усім, їй близьким і дорогим: з Францією, з сином, з королівським становищем, з життям, а в кінці молиться до Бога з надією на прощення і спасіння. Шуман передає передусім фаталізм і приреченість настроїв коронованої поетеси: всі пісні написані в мінорі (чотири в e moll, лише остання – в a moll), вокальна партія сповнена драматично-речитативних, патетичних зворотів, густа «темна» фактура фортепіанного супроводу творить відповідні похмурі декорації вокальних монологів.

Пані Урсула Шьонгальс свідомо обрала такий, на перший погляд, мало виграшний для співаків цикл. Адже одна з її переваг – артистизм, здатність творити рельєфні характери, отже, в циклі Шумана вона мала змогу вповні проявити сильніші сторони обдарування. З перших нот її м’який глибокий тембр голосу, бездоганна дикція, продумане фразування, діапазон, гнучкий і вирівняний у всіх своїх регістрах, захопили слухачів.

Другий цикл – «До далекої Коханої» Л. ван Бетовена, Ор. 98, до поезії Алойза Ейтелеса (An die ferne Geliebte. Ein Liederkreis von A. Jeitteles) – як виявилось з коментаря професора Гельмута Льооса, мав свої таємниці, нам дотепер невідомі. Більшість відомих джерел вказує на таємничу «безсмертну кохану», якій композитор адресував і сам цикл, і знаменитий лист. Кого тільки не «приміряли» на роль безсмертної коханої генія! Та романтичних читачів доведеться розчарувати: це не більше, ніж прегарна легенда, тому що лист до безсмертної коханої походить з 1812 р., цикл же був написаний в 1816 р. А реальна історія його написання не менш зворушлива: цикл було написано на замовлення і присвячено князю Лобковіцу, його давньому другові, меценатові, який підтримував автора. Якраз в той час, коли писався цикл, князь втратив дружину та дуже боляче переживав цю втрату. І тут можна, мабуть, швидше припустити, що в цьому циклі, присвяченому другові, Бетовен показав тугу князя за дружиною, чия душа – дійсно далека і безсмертна – відлетіла на небо (на обкладинці першого видання циклу зображений ангел, що споглядає з хмарин на землю).

Промовець порівняв обидва цикли: образ смерті трагічний і безнадійний, у романтичній візії Шумана, образи просвітленої печалі – у циклі Бетовена, в якому всі 5 пісень витримані у мажорній тональності, як і годиться автору «Оди до радості».

В інтерпретації цього циклу виконавиця не стільки акцентувала «монолог» героїні, скільки розгортала розмаїті контрастні сцени, схиляючись то до драматичних акцентів, то до м’якої лірики, невимушено, на одному диханні переходила від одного номера до іншого.

Професор Шьонгальс вже не вперше репрезентує львівським слухачам програми «знаної – незнаної класики»: Бетовена, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Фелікса Дрезеке та інших німецьких майстрів пісні. В останні роки її гідним партнером постійно виступає Степан Соланський. Як зізналась сама співачка, з ним їй настільки комфортно і природно співається, що вона не уявляє собі кращого концертмейстера. А любителі класичного солоспіву вкотре отримали велику насолоду від гармонійного дуету виконавців.

         Емілія Горзов

Comments are closed.

Всі права захищено © Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка, 2015
Створено Inneti Innovations