Про “Бєщади без кордонів”

НовиниComments Off on Про “Бєщади без кордонів”

 

Свої Парнаси

Ольга Лозинська

 

  •    Щозими у польських Бєщадах, в мальовничому містечку над річкою Сян, проходить Міжнародний Піаністичний Форум – “Бєщади без кордонів”. (http://forum.interpiano.pl/pol)

Вже 11 років підряд, в середині лютого, містечко Сянок імпрезує яскравими талантами, розкішними концертами, сяйвом гри музики та щирими посмішками піаністів, які з’їжджаються зі всієї Європи. Окрім польських міст, які приймають цю піаністичну феєрію з концертами (Варшава, Краків, Познань, Жешув,Кельце) та основного локального міста, де тиждень проживають,навчаються та виступають піаністи- Сянока., українські, литовські та словацькі міста радо приймають в своїх кращих  концертних залах лауреатів форуму.

 Серед видатних піаністів, які приїжджають на Форум, добре знані імена:  Михайло Воскресєнський, династія піаністичної родини Джівєцкіх, Анджей Ясінський, Такеші Ямомото, Кевін Кеннер, Єжен Індіч, Віра Носіна та інші.

Найвища перемога фестивалю – “Золотий Парнас”, який вручають, зазвичай, трьом піаністам із різних країн-учасниць. Для українців така перемога – явище частеньке: зокрема за 11 років проведення форуму, було вручено 7 “Парнасів”  для українських музикантів. Серед них 5 львів’ян,які в той час навчались у ЛССМШІ-І ім. С.Крушельницької або ЛНМА ім. М.Лисенка : Олександр Янкевич (2008р.), Марта Кузій (2010), Данило Саєнко (2011),  Юлія Сухорукова (2013),Іван Шемчук (2014) та Маркіян Попіль (2015).

 

 

Якою ж вийшла розмова із львівськими, “своїми Парнасами” –  студентами львівської консерваторії?

IMG_9560

        Юлія Сухорукова, студентка в класі доцента Олени Пилатюк отримала свій “Парнас” у 2013 році, на своєму третьому форумі.

Юлю, який досвід тобі дав MFP (Міжародний Форум Піаністичний)?

   Отримала величезний досвід в професійному відношенні:майстер-класи, сольні виступи, чудово організовані концерти. Найбільше мені запам’яталися грандіозні концерти джазмена, трубача  Гаррі Гутмана , який після форуму приїжджав до Львова з концертами лауреатів та  “Grupa MoCarta”, з якими мала можливість грати на одній сцені.

А суперництво – яке воно? Адже на форумі було майже 200 сильних піаністів, що найбільше тебе шокувало, чи ,можливо, вразило?

 Суперництво завжди присутнє. На форумі я почувала себе комфортно і впевненою: публіка була дуже привітною і щедрою на аплодисменти. Та і серед самих учасників панувала доброзичлива, дружня атмосфера. Це було надзвичайно.

Все ж таки,хто був для тебе найбільшим конкурентом, зокрема із львівских піаністів?
  Так як я до конкуренції стараюся ставитися нейтрально, мені складно відповісти на таке запитання…Від форуму я насамперед очікувала незабутніх вражень, цікавого спілкування з музикантами і позитивних емоцій.
Безумовно, дуже приємно було перемогти і отримати нагороду. Це дало поштовх для нових звершень, додало мотивації, творчого натхнення.

UImwzT2NkTs

Маркіян Попіль, зараз – студент 3 курсу в класі професора Оксани Рапіти. Творчий шлях 20річного піаніста, розпочинався   перемогами на конкурсі-фестивалі “В гостях у Айвазовського” у Феодосії, конкурсом Мошковського в Кельце та конкурсу ім.Шопена у Львові в 2010 році. Минулого року Маркіян випробував свій талант, здібності, досвід, та й що там говорити- вміння володіти інструментом, в 1 турі найпрестижнішого  конкурсу Європи – міжнародного конкурсу імені Шопена у Варшаві.

 

Скільки часу ти “вибивав” цю нагороду на форумі  і чи взагалі вона була тобі потрібною?

 

          Ця нагорода ніколи не була моєю ціллю як такою, але звісно вона стала         маленькою перемогою  на моєму творчому шляху. Дійсно, “Парнас”-  почесна нагорода, адже до і після мене її отримували прекрасні піансти, які пізніше стали (і стають досі) лауреатами дуже престижних міжнародних конкурсів. Серед них чимало моїх фортепіанних кумирів (із львівських піаністів мушу згадати Олександра Янкевича та Данила Саєнка).  Але я ніколи її не “вибивав”. Для мене форум в Сяноку завжди був місцем, де я міг навчитися чогось: пізнати нових колег, поспілкуватися з видатними професорами з різних куточків світу, і послухати високого рівня музикантів. Признаюсь, це неабияк надихає.

Ще один лауреат Міжнародного піаністичного форуму в 2012році, аспірант академії ім. Лисенка – Данило Саєнко в класі професора Йожефа Ерміня.


z_e61a20bf

Данило,Чи можна вважати , що перемога на форумі не відіграла у твоєму творчому житті якусь особливу роль ? Адже були перемога на різних значних  конкурсах, зокрема  конкурс Лисенка у 2012 роціі в Києві, минулого року- Перше місце на конкурсі ім. Марії Канальс у Барселоні. Чи цe було шось на кштал “veni , visit, vici “?

     Безперечно, відзнака на форумі мала і має до сих пір для мене велике значення, оскільки цей форум має дуже хорошу репутацію, і я тішуся, що мав честь брати участь у цьому святі. Участь у будь-якому конкурсі для мене, це перш за все, професійний досвід. Тому можу сказати що кожен конкурс (в тому числі й форум в Сяноку) по-своєму вплинув на мій професійний ріст.

 

Що мотивує тебе бути кращим серед кращих музикантів, не просто талант чи трудоголізм,щось глибше…чи можливо, є якийсь яскравий спогад з дитинства, звязаний з музикою і на тебе вплинув ?

 

   Я ніколи не переслідував цілі бути кращим серед кращих, оскільки така мотивація мені в багатьох випадках видається безглуздою. Більше того – навіть шкодить. В роботі я зазвичай керуюсь розвитком нових сфер музичного мислення, а також вдосконаленням власних індивідуальних якостей. Це дає мені набагато кращі результати,  ніж бажання бути кращим. Тому  що існує багато цікавих піаністів і мотивація перевершити когось мало чим допоможе. Натомість, можна просто любити справу якою займаєшся, адекватно оцінювати свої можливості і вміти залишатись собою – для мене це куди цінніше за будь-яке стремління до ідеалу.

Comments are closed.

Всі права захищено © Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка, 2015
Створено Inneti Innovations