ФЕСТИВАЛЬ МУЗИКИ ЛЮДОМИРА РУЖИЦЬКОГО У ЛЬВОВІ

НовиниComments Off on ФЕСТИВАЛЬ МУЗИКИ ЛЮДОМИРА РУЖИЦЬКОГО У ЛЬВОВІ

 

Відомий польський композитор ХХ ст., учасник «Молодої Польщі» – угрупування нової генерації митців, прихильників модерного мистецтва, диригент, піаніст і педагог, Людомир Ружицький (1883 – 1955) прожив у Львові лише чотири роки – з 1907 до 1911 року. Проте за цей короткий проміжок часу він встиг залишити по собі яскравий слід у музичній культурі міста. Його багатогранній діяльності і творчості був присвячений триденний фестиваль за участю польських та українських музикантів, а також наукова конференція – в рамках ширшої культурної програми «Дні Нижньої Сілезії у Львові». В сучасних, таких напружених і складних політичних умовах дуже важливим є пошук спільних традицій і духовних цінностей, прагнення піднести те, що нас об’єднує і взаємно збагачує, а не занурюватись у те, що розділяє і протиставляє одне одному. Саме таку шляхетну мету поставили і успішно досягли організатори фестивалю та його учасники.

Про значення мистецької акції як для польської спільноти, так і для культурної громадськості міста свідчить поважне державне і музичне представництво з Нижньої Сілезії: пана маршалка, члена крайового уряду Тадеуша Самборського, пані директор департаменту суспільних справ Ванди Ґолембйовської, пана директора філармонії в Єленій Ґурі Томаша Янчака, численної урядової делегації, симфонічного оркестру Нижньосілезької філармонії в Єленій Ґурі під орудою Шимона Маковського, Шльонського квартету, професора Катовіцької музичної академії Шимона Кшешовца, як також участь провідних мистецьких сил Львова: камерного тріо та солістів з числа кращих студентів ЛНМА ім. М. Лисенка, Галицького муніципального хору (художній керівник Василь Яциняк) та хору «Глорія» під батутою Володимира Сивохіпа, відомого піаніста Сергія Григоренка.

Три концерти, складені головно з творів Ружицького, представили різні грані його композиторського обдарування, естетично-стильові пріоритети. Перший – присвячений камерній спадщині – дав змогу співпереживати витончену гаму пізньоромантичних рефлексій. І Рапсодія для фортепіанного тріо (фортепіано Максим Сасько, скрипка Ігор Муравйов, віолончель Анастасія М’якушко) з її нескінченними пориваннями до вершини і «моментами розпачу», і фортепіанна п’єса «Гра хвиль» (Ярослав Мішко), що невипадково самою назвою викликає асоціації з імпресіоністичним звукописом «Гри води» М. Равеля, і драматична буремна Віолончельна соната (віолончель Оксана Литвиненко, фортепіано Андрій Макаревич), і на завершення – надто тривалий, безкінечний як вагнерівська «безкінечна мелодія» Струнний квартет d-moll, один з найбільш популярних опусів митця, що виконувався в 20-х роках по всій Европі найкращими камерними колективами – забарвлений всіма можливими відтінками настроїв і химерних візій у інтерпретації реномованого Шльонського квартету (1, 2 скрипка Шимно Кшешовєц і Аркадій Кубіца, Лукаш Сирніцкі альт, Пйотр Яносік віолончель) залишили в сукупності враження розкішної сецесійної будівлі, кожен із салонів та залів якої дає велику приємність очам і творить багатий фантазійний світ, в якому так цікаво перебувати.

Другий концерт фестивалю знову продемонстрував типову для митців того покоління здатність творити насичені барвисті звукообрази – лише в більшому масштабі, у просторі симфонічного звучання, із залученням нових смислів і символів, що їх розгорнули . В піснях для хору раптом яскраво виявилась фольклористична тенденція, що невловимо споріднює стиль Ружицького з найзнаменитішим представником «Молодої Польщі» – Каролем Шимановським з його балетом «Харнасі», а «Колискова» живо нагадала українські зразки цього ж жанру настільки, що мимоволі закралась думка: а можливо це десь під Львовом композитор підслухав цю мелодію? Симфонічна поема «Станьчик», яка принесла славу заледве 20-річному композитору і сподобалась маститому композитору-педагогу Енгельберту Гампердінку, дійсно вельми приваблива і ефектна, такий собі виклик юного митця, що поривається «з мотикою на сонце», і йому це таки вдається. Сюїта з балету «Пан Твардовський» продемонструвала ще одну грань таланту Ружицького – добре відчуття легкої музики, в даному випадку, написаної «під ніжку», під яку справді хочеться затанцювати. Але справжньою кульмінацією вечора став Скрипковий концерт у блискучому виконанні Шимона Кшешовца, надзвичайно тонкого і глибокого музиканта, який відчитав у надзвичайно неоднорідному за образами і дуже невигідному драматургічно двочастинному циклі ті необхідні «підтексти», завдяки яким слухачі мали змогу по-новому оцінити дух традиції, перенесений в середину авангардного ХХ ст., традиції, від якої Ружицький не відмовився ніколи.

Останній концерт гідно завершив представлення панорами творчості Людомира Ружицького, зіставивши його Фортепіанний концерт (соліст Сергій Григоренко) та 4 симфонію Густава Малєра.

Виступи на науковій конференції торкались головно обставин створення камерних творів композитора (проф. Аркадіуш Кубіца, Катовіцька музична академія ім. К. Шимановського), драматичної і майже містичної історії Скрипкового концерту (проф. Шимон Кшешовєц, Катовіцька музична академія ім. К. Шимановського) та мистецької атмосфери Львова в часі перебування Ружицького (проф. Любов Кияновська, ЛНМА ім. М. Лисенка).

У підсумку неможливо поминути винятково позитивної аури всієї мистецької акції, що створилась і завдяки направду високому професійному рівню виконання всіх учасників (в цьому високо достойному ряду просто не можу поминути блискучого скрипаля Шимона Кшешовця, особливо як соліста у Концерті), і завдяки приязній творчій атмосфері спілкування, і, звісно, завдяки самій музиці Ружицького з її напрочуд позитивною чуттєвою палітрою, написаній з великим художнім смаком і талантом.

                                                               Любов Кияновська

16-09

Comments are closed.

Всі права захищено © Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка, 2015
Створено Inneti Innovations