Кафедра народних інструментів

Створенню кафедри народних інструментів Львівської консерваторії передувало заснування відділів народних інструментів у музично-освітніх закладах Львова повоєнних 1940-х рр. В цей період відкрито класи народних інструментів в музичному училищі (1945) та ДМШ міста. За основу організації навчання в них було взято досвід музично-освітніх осередків Харкова, Києва та інших міст Східної України, де аналогічні відділи існували ще з 20-х років минулого століття.

У Львівській консерваторії класи народних інструментів було відкрито у 1946 році, згідно з постановою Комітету у справах мистецтв УРСР. На відділі навчали грі на акордеоні, баяні та домрі. Незважаючи на те, що ці інструменти не належали до традиційної етнокультури Галичини, їх не можна вважати зовсім чужими для музичного середовища регіону. Відомо, що з 20-30 –х рр. ХХ ст. популярні в Європі акордеон, та мандоліна (родичка домри) набувають поширення на західноукраїнських землях як інструменти аматорського та побутового музикування. Опановуючи їх, музиканти культивували не тільки традиційні форми неакадемічного виконавства, але й прагнули вдосконалити свою гру на основі нотної грамоти і, природно, – отримати професійну освіту. Це становило своєрідний місток між аматорським і професійним мистецтвом. В контексті музично-просвітницьких настанов 40-50-х рр. щодо залучення широких мас до культури, деякі народні інструменти (передовсім, вдосконалені акордеон, баян, бандура, цимбали, домра) було запроваджено у музично-освітні заклади Львівщини.

Класи народних інструментів у Львівській консерваторії вперше очолив скерований з Києва музикант, домрист за фахом – Георгій Казаков. Він належав до покоління довоєнних музикантів широкої освітньої спеціалізації, які (за тогочасної потреби у професійних музикантах) реалізували свою мистецьку багатопрофільність у кількох інструментальних класах. Отже, на відділі народних інструментів Г.Казаков навчав грі на домрі, баяні, акордеоні, домрі; згодом – гітарі, балалайці та цимбалах. Самовіддана педагогічна діяльність талановитого музиканта мала своїм наслідком не тільки кількісне розширення кафедри, але й подальше стрімке зростання професійного рівня музикантів-народників, а невдовзі й появу перших лауреатів міжнародних та республіканських конкурсів.

Казаков Георгій Миколайович (1914 – 1997) закінчив Київську державну консерваторію ім. П. Чайковського (1939), навчаючись в класі проф. М. М. Геліса. Лауреат Всесоюзного огляду-конкурсу виконавців на народних інструментах в Москві (1939 р.). Засновник відділу народних інструментів у Львівській консерваторії (1946). З 1971 р. – доцент кафедри народних інструментів. У 1993 р. отримує почесне звання Заслуженого діяча мистецтв України. З 1995 р. – професор.

Клас Г. М. Казакова закінчило 115 студентів (домристів, баяністів, гітаристів, цимбалістів). Серед них, – цимбаліст В. Петрованчук – лауреат Республіканського конкурсу виконавців на народних інструментах (Київ, 1968); М. Костючок (балалайка) – лауреат республіканського конкурсу (Київ, 1977); Заслужений діяч мистецтв України Т. Баран (цимбали) – лауреат Всесоюзного конкурсу-відбору до Міжнародного фестивалю молоді та студентів у Гавані (1978).

Г. Казаков – автор Поеми на тему Елегії М. Лисенка для домри і фортепіано (М., 1963), збірника “Пісні та п’єси для чотириструнної домри і фортепіано” (К., 1963), Скерцо для домри і фортепіано (М., 1968). Створив низку інструментальних перекладень для цимбал, домри та народно- інструментальних ансамблів.

Під керівництвом Г. Казакова клас народних інструментів налагодив творчі зв’язки з педагогами суміжних спеціальностей оркестрової кафедри, було створено навчально-методичну базу (на основі розроблених програм викладання гри на народних інструментах), організовано оркестр (1950).

Практично від самого початку створення у Львівській консерваторії класів народних інструментів навчальний процес здійснювався згідно з навчальним планом, розробленим Міністерством культури УРСР за зразком Київської консерваторії. Він складався з таких фахових предметів, – спеціальний клас (баян, домра, балалайка, бандура), дириґування (цей клас спочатку викладали педагоги дириґентської кафедри, відомі музиканти – Є. Д. Вахняк та Д. К. Пелехатий), читання патитур, інструментування.

Важливу роль у становленні кафедри народних інструментів відіграло безпосереднє спілкування її викладачів та студентів з провідними українськими митцями – Станіславом Людкевичем, Миколою Колессою, Романом Сімовичем та завідувачем оркестрової кафедри (до якої входив відділ народних інструментів) Дмитром Лекґером. Надаючи методичні консультації педагогам та студентам відділу, вони сприяли формуванню академічної культури виконавства народних інструментах.

Чисельне зростання студентів класу баяна та домри зумовило необхідність поповнення викладацького складу. У 1950-х рр.. до роботи у Львові скеровано випускників Київської консерваторії – М. Д. Оберюхтіна, В. М. Запорожця (клас баяна) та Є. Г. Новак (клас домри). Особливо плідною виявилась педагогічна та науково-методична робота талановитого баяніста Михайла Дмитровича Оберюхтіна. Йому належить заслуга створення самобутньої львівської баянної школи, виховання понад 100 спеціалістів – педагогів та концертуючих музикантів.

Оберюхтін Михайло Дмитрович (1924 – 1993) – засновник львівської баянної школи, провідний український баяніст-педагог, методист. Закінчив у 1950 році Київську консерваторію (клас проф. М. Геліса). З того ж року викладає у Львівській консерваторії. З 1974 р. – доцент. Заслужений діяч мистецтв України (1989), професор кафедри народних інструментів (1990).

Серед його учнів – лауреати міжнародних конкурсів: В. Голубничий, Я. Ковальчук, В. Балик, дипломант міжнародного конкурсу акордеоністів-баяністів Є. Дацина, Заслужений артист Росії В.Андропов, Заслужений артист України Б. Гуран, Заслужені діячі мистецтв України А. Онуфрієнко, В. Власов, Б.Депо.

М. Д. Оберюхтін вперше детально опрацював систему артикуляційних та фразувальних засобів, залежно від ведення баянного міху. Йому належить методичне обґрунтування засад виконання творів Й. С. Баха, Й. Гайдна, В. Моцарта на баяні; редакція “Добре темперованого клавіру” Й. С. Баха для готово-вибірного баяна.   У його доробку також багато перекладень інструментальних творів для баяна, дуету та тріо баяністів.

Подальший розвиток львівської баянної школи пов’язаний з діяльністю учнів М. Д. Оберюхтіна – А. Онуфрієнка, Я. Ковальчука, Є. Дацини, Д. Кужелева. У своїй педагогічній та виконавській діяльності вони продовжують започаткований М.Оберюхтіним академічний напрям баянного виконавства, який базується на творчому використанні багатого виконавського та методичного досвіду класичних інструментальних культур. Важливою методичною засадою послідовників М.Оберюхтіна є опанування широкого жанрово-стильового розмаїття концертного репертуару – перекладень класичної музики та високохудожніх оригінальних творів як основи виховання професійної майстерності баяністів.

У зв’язку зі збільшенням контингенту студентів та масштабу роботи відділу, в 1962 р. його було реорганізовано у кафедру народних інструментів. Її очолив відомий український композитор і диригент Вимер Ісидор Ілліч (1903 –1983). Він закінчив Харківський музично-драматичний інститут по класу композиції С. Богатирьова та дириґування – Г. Адлера (1933). З 1958 р. викладає диригування на кафедрі народних інструментів. У 1962 році очолив кафедру народних інструментів Львівської консерваторії. Педагогічну та організаторську діяльність на кафедрі Вимер поєднував з композиторською творчістю як автор творів для оркестру народних інструментів, бандури, сопілки (“Подільська фантазія”, “Гуцульська рапсодія” для сопілки з оркестром, Соната для бандури та ін.). На посаді завідувача кафедри І. Вимер всіляко сприяв залученню до професійної освіти виконавців на автентичних українських інструментах (бандурі, цимбалах, сопілці), за рахунок яких кафедра протягом 1960-1970-х рр. істотно розширилася.

У 1961 році до роботи на кафедрі народних інструментів було залучено талановитого баяніста, лауреата Міжнародного фестивалю молоді в Москві (1957) Воєводіна В’ячеслава Васильовича(1938). Молодому спеціалісту було доручено вести клас баяна, диригування, а також керувати оркестром народних інструментів. Під його орудою (1964-1971) студентський оркестр істотно зміцнився у творчому плані. Демонструючи широке розмаїття репертуару та виконавський професіоналізм, цей колектив посів почесне друге місце у конкурсі-огляді студентських оркестрів України у 1967 р. З 1971 року В.Воєводін викладає клас баяна в Донецькому музично-педагогічному інституті ім. С.С.Прокоф’єва. Декан оркестрового факультету (1977), доцент (1982), професор (1991), Заслужений діяч мистецтв України (1993), ректор Донецької державної музичної академії ім. С.С.Прокоф’єва (1997), академік Петровської академії наук і мистецтва (1999). У 2007 р. захистив кандидатську дисертацію «Педагогічні умови становлення творчого потенціалу майбутніх музикантів виконавців в оркестровому класі».

З 1975 року кафедру народних інструментів очолив Онуфрієнко Анатолій Васильович (1935 – 1997). Закінчив Дніпропетровське музичне училище (1954) та Львівську державну консерваторію ім. М. В. Лисенка (1959) по класу баяна М. Д. Оберюхтіна. З 1959 р. – викладач кафедри народних інструментів. З 1979 р. – проректор з навчальної роботи. Заслужений діяч мистецтв України (1984), професор (1985), голова правління Львівського відділення Музичного товариства України.

Серед його учнів – В. Стецун (лауреат 1-ї премії Міжнародного конкурсу акордеоністів у Клінґенталі (НДР, 1979), І. Влах (лауреат Всесоюзного конкурсу баяністів у Ворошиловграді, 1984), С. Карась (лауреат Міжнародного конкурсу баяністів у м. Бішкек (Киргизія, 1991), а також – Всеукраїнського конкурсу баяністів у Донецьку (1991) та Міжнародного конкурсу в Хмельницькому (1995).

Як керівник кафедри, А. В. Онуфрієнко першочергову увагу звертав на вирішення завдань виховання молодих спеціалістів, постійно дбаючи про підвищення якості їхньої фахової освіти. Він гідно продовжував педагогічні традиції свого вчителя М. Д. Оберюхтіна.

Позитивним у діяльності кафедри 70-х рр.. стало залучення до роботи в консерваторії молодих, перспективних її вихованців, – баяніста Ярослава Ковальчука (1972), бандуристки Людмили Посікіри (1977), баяніста Дмитра Кужелева (1977), лауреата Міжнародного конкурсу баяністів у Клінґенталі Володимира Стецуна (1979).

1954 р. на відділі народних інструментів Львівської консерваторії було відкрито клас бандури. Як відомо, бандура не була поширеним інструментом на теренах Галичини. До 1939 р. галичани лише зрідка могли почути гру мандрівних бандуристів Східної України. Широко популяризував цей інструмент, зокрема, відомий український письменник, фольклорист, композитор, виконавець-бандурист Гнат Хоткевич. Відомо, що ще у 1906 р. він об’їхав усю Галичину та Буковину, де чарував слухачів своїм співом та грою на бандурі.

Першим осередком навчання гри на бандурі стала дитяча студія, організована бандуристом-аматором Ю. Сінгалевичем у львівському палаці піонерів (1939). Створений ним після війни молодіжний ансамбль успішно концертував на Львівщині протягом 1940-1950-х рр. До складу ансамблю входили нині відомі бандуристи, – виконавець і композитор З. Штокалко (США), засновник львівської капели сліпих бандуристів Ю. Данилів, керівник відомої у Львові дитячої капели бандуристів В. Дичак.

Початок професійного навчання гри на бандурі пов’язують з іменем М.Г.Грисенка, який у 1950 році відкрив класи бандури у ДМШ № 1, № 2 та у Львівському музичному училищі. У 1954 році М.Г.Грисенко переїхав до Києва і всю розпочату ним роботу в системі музичної освіти продовжив його учень – Василь Герасименко.

Патріарх української бандури, засновник Львівської академічної бандурної школи, заслужений діяч мистецтв України, професор Герасименко Василь Явтухович (нар.1927) – один з провідних спеціалістів України, що вдосконалив бандуру і спільно з київськими колегами заклав основи професійного виконавства на ній, використовуючи можливості нової бандури, а також традиційного вокального та хорового виконавства у супроводі бандури.

Після закінчення Львівського музичного училища у 1952 р. В.Герасименко викладав у ДМШ № 1 та працював артистом Львівської обласної філармонії. З 1953 по 1978 рр – у Львівському музичному училищі, а в 1954 р. був запрошений на посаду викладача у Львівську державну консерваторію ім. М.В.Лисенка. Запрошення молодого викладача із середньою освітою та дворічним педагогічним стажем було зроблене ректоратом як виняток, за погодженням з Міні­стерством культури УРСР у зв’язку з відсутністю у Львові фахівця з вищою спеціальною освітою.

У 1960 році, вже викладаючи, В.Герасименко закінчив Львівську державну консерваторію (заочно) в класі відомого бандуриста і педагога Київської консерваторії Андрія Бобиря.

З 1956 по 1966 рр.. В.Герасименко вів клас бандури і завідував відділом народних інструментів у Львівській спеціалізованій музичній школі-інтернаті ім. С.Крушельницької.

Працюючи одночасно в початковій, середній та вищій ланках освіти, В.Герасименко був змушений формувати педагогічний матеріал (технічний, інструментальний, вокальний та ансамблевий) від початкової стадії до закінчення вищого навчального закладу з урахуванням специфіки методичних основ гри на бандурі.

Понад півстоліття В.Герасименко присвятив справі реконструкції та вдосконалення бандури. Працюючи по сумісництву на Львівській фабриці музичних інструментів з 1964 року, він розробив і впровадив у виробництво технологічну карту виготовлення бандур на основі технічних можливостей фабрики, що в 15-20 разів скоротило затрати часу на виготовлення бандури, у порівнянні з домашніми умовами і знизило собівартість її виробництва.

На сьогодні він є автором понад 40 моделей бандур різного призначення, 5 із яких прийнято у промислове виробництво. З метою вдосконалення інструмента створив 5 моделей бандури харківського типу. Винахід нової бандури, з її широкими художньо-виразовими можливостями та неповторним тембром зміцнило її мистецькі позиції як камерно-концертного інструменту, дало поштовх збагаченню її репертуару.

За винахід нових моделей бандур В.Я.Герасименко нагороджений дипломами, грамотами, державними відзнаками, в тому числі найвищою нагородою ВДНГ України – Дипломом Пошани. Багатьма дипломами, грамотами відзначена концертна діяльність В.Я.Герасименка та керованого ним ансамблю бандуристів консерваторії. За багаторічну плідну працю в галузі культури В.Я. Герасименко нагороджений Медаллю ВЕТЕРАН ПРАЦІ Верховної ради СРСР (1988 р.), ПОЧЕСНОЮ ВІДЗНАКОЮ Міністерства культури і мистецтв України (2002), ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ Кабінету міністрів України (2007). З 1967 року працював на посаді доцента, а з 1977 – на посаді професора. У 1987 році В.Я.Герасименко був удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України», у 1988 був затверджений у вченому званні професора.

У творчому та методичному доробку В. Герасименка – близько 400 перекладів, аранжувань, транскрипцій творів світової та національної класики, обробок народних пісень для бандури та бандурних ансамблів, що склали основу педагогічного репертуару музичних навчальних закладів України різних рівнів акредитації.

В.Я. Герасименко є автором програм “Спеціальний клас бандури” для середніх музичних навчальних закладів (Київ: Навчально-методичний кабінет Міністерства культури УРСР, 1985) та “Спеціальний клас бандури” для вищих навчальних закладів, за яким здійснюється навчальний процес у класі бандури ЛНМА ім.М.Лисенка.

Неоціненна заслуга В.Я. Герасименка ще й у тому, що він розробив оригінальну конструкцію штучних нігтів, розв’язавши проблему звуковидобування на бандурі.

Більш як за півстолітній період педагогічної роботи професор, завідуючий кафедрою українських народних інструментів Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка (1989-1996) В.Я. Герасименко виховав понад 100 випускників – фахівців найвищого класу, серед яких – народні артистки України, лауреати Шевченківської премії Даниїла та Ніна Байко; Галина Менкуш – народна артистка України, лауреат І премії Першого Всеукраїнського конкурсу виконавців на народних інструментах ( Київ, 1968 р.); Людмила Посікіра – народна артистка України, лауреат ІІ премії Другого Всеукраїнського конкурсу виконавців на народних інструментах ( Київ, 1977 р.); Раїса Кузьменко та Йосип Яницький – заслужені діячі мистецтв України; Мирослава Попілевич – заслужена артистка України, дипломант Першого Всеукраїнського конкурсу виконавців на народних інструментах (Київ, 1968 р.); Ольга Герасименко – заслужена артистка України, лауреат міжнародного конкурсу, що відбувся в рамках XI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів (Черкаси, 1978) та лауреат ІІІ премії Всеукраїнського конкурсу виконавців на народних інструментах (Івано-Франківськ, 1988); Оксана Герасименко та Ольга Войтович – лауреати міжнародного конкурсу (Черкаси, 1978); Ірина Ольшевська – лауреат І премії Всеукраїнського конкурсу виконавців на народних інструментах (Одеса, 1981); Віолетта Дутчак – кандидат мистецтвознавства, лауреат ІІІ премії Всеукраїнського конкурсу виконавців на народних інструментах (Івано-Франківськ, 1988); Тарас Лазуркевич – лауреат ІІ премії І Міжнародного конкурсу бандуристів ім. Г.Хоткевича (Київ, 1993); Олена Ніколішина – дипломант І Міжнародного конкурсу бандуристів ім. Г.Хоткевича (Київ, 1993); Олег Созанський – лауреат І премії IV-го Міжнародного конкурсу ім.С.Людкевича (Торонто, Канада, 1995); Оксана Савіцька – лауреат ІІ премії І-го Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах (Хмельницький, 1995); Олександр Притолюк – лауреат І премії ІІ-го Міжнародного конкурсу ім.Г.Хоткевича (Харків, 2001); Дмитро Губ’як – лауреат ІІ премії ІІІ-го та IV-го Міжнародного конкурсу ім.Г.Хоткевича (Харків, 2004, 2007 рр.). Серед учнів В.Я.Герасименка – заслужені артисти України Петро Авраменко, Марія Сорока, Романія Василевич, Остап Стахів, Світлана Мирвода; заслужений працівник культури Тетяна Ткач; кандидат мистецтвознавства Оксана Ваврик та багато інших талановитих і самовідданих педагогів, чиї імена відомі не лише на батьківщині, а й в усьому світі. Величезне суцвіття бандуристів – вихованців професора В.Я.Герасименка творять сучасне і майбутнє України, збагачуючи його високою духовністю, примножуючи невмирущі традиції кобзарського мистецтва.

Починаючи з 1975 року галерею народних інструментів на кафедрі поповнює сопілка. Ініціатором відкриття класу хроматичної сопілки став палкий пропагандист української народно-інструментальної музики Корчинський Мирослав Титович (нар. 1941) – композитор, теоретик, виконавець, педагог.

М. Корчинський закінчив Львівську консерваторію ім. М. В. Лисенка – по класу баяна А. Онуфрієнка (1965) та композиції – С. Людкевича, М. Скорика (1969). З 1968 р. працює на кафедрах народних інструментів, теорії і композиції, оркестрового диригування. У 1971 р. ініціював спеціалізоване вивчення етнодухових інструментів, а 1989 р. на кафедрі народних інструментів заснував спеціальний клас сопілки (сопранової, альтової, тенорової) та фрілки.

Запровадження на кафедрі класу сопілки відновило актуальне питання сумісності народних інструментів з мистецькою сферою класичного інструменталізму. Основна проблема функціонування сопілки на академічному рівні полягала у виконавському факторі. В середовищі естетичної музики сопілка програвала не тільки дилетантським звучанням, а й неприйнятною для професійного слуху жанрово-стильовою невідповідністю тембру. Враховуючи ці закономірності, М. Корчинський практикує академічні норми керування звуком , впроваджуючи нову, специфічно сопілкову виконавську технологію.

М. Корчинський – автор творів “Вівчарський триптих” для сопілки, скрипки і педального барабана, “Дума” для альтової сопілки, бандури і ударних; “Казка про ненькову сопілку і батіжок” для альтової сопілки соло, “Сюїта на українські теми” пам’яті Я. Орлова для сопілкового квартету. Творчий доробок М. Корчинського становлять також п’єси для інших інструментів: Сонатіна для скрипки і фортепіано, “Пісня-поема” для скрипки і фортепіано; ораторія “Мандрівка по Львову”; Парафраз на тему української народної пісні “Сусідка”; «Партесна сюїта» для сопілкового квінтету на основі прикладів трактату «Граматика музикальна» М.Ділецького; «Ми ступаємо до бою нового» на сл. І.Франка для хору з симфонічним оркестром та ін. Він також автор численних публікацій, зокрема, навчального посібника «11 методичних етюдів для сопілки» (2008).

Серед учнів: Р. Дверій – дипломант Республіканського конкурсу виконавців на народних інструментах (Київ, 1977).Б. Корчинська – лауреат другої премії І-го Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах (Хмельницький, 1995) та першої премії Міжнародного конкурсу ім. Г. Хоткевича (Харків, 1998); Р. Кубович – лауреат другої премії Міжнародного конкурсу ім. Г. Хоткевича (Харків, 1998); Б. Гаранджа – лауреат другої премії Міжнародного конкурсу ім. Г. Хоткевича (Харків, 2000); лауреат першої премії Міжнародного дитячо-юнацького конкурсу «Срібний дзвін» сопілковий квінтет «Дудаліс-юніор» (2006); С.Максимів – лауреат другої премії 1У Міжнародного конкурсу ім..Г.Хоткевича (Харків, 2007).

Завершив підготовку до випуску CD з програмою «Дудаліса» (2007).

Потреби підвищення рівня підготовки спеціалістів та пошуки нових форм упорядкування навчально-виховного процесу зумовили створення нових суміжних кафедр на базі кафедри народних інструментів, а згодом їх розширення. У 1990 році секція диригування спочатку відокремилась у самостійну кафедру оркестрового диригування, яку очолив доцент Дражниця Леонід Леонідович. З 1996 р. її керівником став професор кафедри Геринович Олександр Олександрович.

У 1989 році утворилася кафедра українських народних інструментів, якою завідує професор Герасименко Василь Явтухович. З 1996 р. кафедри «українських народних інструментів» та «народних інструментів» об’єднано. На чолі нової кафедри стає Народна артистка України, професор – Посікіра Людмила Кузьмівна.

Посікіра Людмила Кузьмівна (нар. 1952) – Народна артистка України, лауреат Республіканського конкурсу (1977) та Всесоюзного конкурсу виконавців на народних інструментах (1978). Після закінчення Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка в 1977 р. (клас проф. В. Я. Герасименка) працює на кафедрі народних інструментів викладачем класу бандури. У 1981 р. закінчила вокальний факультет (клас доц. М. Г. Хмельницької).

З 1994 р. – доцент, з 2006 р. – професор кафедри народних інструментів. Проводить активну творчу діяльність як співачка-бандуристка, пропагуючи кобзарське мистецтво в Україні та за її межами – у США, Канаді, Чехословачині, Польщі, Мексиці, Німеччині, Італії. Постійно бере участь у кобзарських фестивалях та концертах. Член Національної Спілки кобзарів. Має фондові записи на Українському радіо та телебаченні.

За час роботи в консерваторії виховала понад 90 студентів-бандуристів. Серед них – Алла Ланова – дипломант Міжнародного конкурсу ім. Г. Хоткевича (Київ, 1993); Наталя Ковальова – лауреат другої премії Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах (Хмельницький, 1995) та першої премії Міжнародного конкурсу ім. Г. Хоткевича (Харків, 1998); О. Кушнір – лауреат другої премії Національного конкурсу ім. Г. Китастого ( Київ, 2002) та дипломант Міжнародного конкурсу ім. Г. Хоткевича (Харків , 2004); І.Рудзік – лауреат першої премії Міжнародного конкурсу ім..В.Городовської (Москва, 2004); І.Клюба – лауреат першої премії Міжнародного конкурсу ім..Г.Хоткевича (Харків, 2007). Нагороджені почесними званнями Заслуженого діяча мистецтв України – Т.Свентах та Заслужена артистка України – Н.Хома.

У зв’язку зі збільшенням кількості студентів-бандуристів, до роботи на кафедрі (1980-1990-х рр.) запрошено досвідчених митців-вокалістів – Заслужену артистку України Тамару Поліщук (вокал), Народну артистку України Тамару Дідик (вокал), Заслужену артистку України Ольгу-Галину Гавриш (вокал), а також лауреата міжнародного фестивалю молоді – Оксану Герасименко (бандура). Відбувається омолодження педагогічного складу кафедри. До роботи на ній залучено дипломанта міжнародного конкурсу баяністів / акордеоністів Євгена Дацину (баян), лауреата Всесоюзного конкурсу баяністів Сергія Карася, Романа Ватаманюка (цимбали), Вікторію Сидоренко (гітара).

З 2001 року на кафедрі працює Заслужений діяч мистецтв України, виконавець, дослідник, методист у галузі цимбал Баран Тарас Михайлович (нар. 1959). Він – лауреат Республіканського (Київ, 1977) та міжнародного конкурсів (Черкаси, 1978). Як виконавець на цимбалах та етнодухових інструментах (сопілці, жоломизі, кувицях і свирілі) представляв Україну на ХІІ Всесвітньому фестивалі молоді та студентів (Москва, 1985). З 2001 р. працює на кафедрі народних інструментів Львівської музичної академії.

Підсумком десятирічної праці соліста, диригента та музичного керівника Заслуженого ансамблю танцю України “Юність” було присвоєння Тарасу Барану почесного звання “Заслужений діяч мистецтв України”. Разом з цим колективом він брав участь у Міжнародних, Всесоюзних, Всеукраїнських фестивалях і конкурсах, представляв Україну в більш ніж 40 країнах світу, де пропагував українське музично-хореографічне мистецтво. Значними є здобутки Т.Барана у формуванні репертуару ансамблю. Серед найкращих композицій – музика до сценічних дійств: “На Січі Запорізькій”, “Дума про Україну”, “Буковинська сюїта”, “Гуцульська сюїта”. До 15-ї річниці Незалежності України завершив роботу над монументальною вокально-хореографічною композицією “Земле Шевченкова, земле Франкова”.

Баран інтенсивно концертує в Україні та за її межами, виступивши у понад 30 країнах світу. У 1990 р. йому було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча мистецтв України. Входить до складу президії Світової асоціації цимбалістів (Cimbaljm World Association). 1999 р. удостоєний Вагнерівської стипендії (Німеччина). 2000 р. міжнародне журі відзначило його як найвизначнішого виконавця-інструменталіста нагородою “Інтер-Ліра” (Угорщина).

На основі власних досліджень і креслень Т. Баран виготовив удосконалений зразок цимбалів, що є новим словом у музичному інструментобудуванні (1998). У 1999 р. видав монографію “Світ цимбалів” (чотирма мовами), що є першим широкомасштабним дослідженням інструмента. На замовлення Міністерства освіти Словаччини написав один з розділів методичного посібника для Музичної академії у Банській-Бистриці.

У 2003 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Концертні цимбали: історико-теоретичний та методологічно-виконавський підходи”.

У 2008 році вийшов його підручник «Цимбали та музичний професіоналізм».

На даний час працює у Львівській національній музичній академії ім. М.В.Лисенка професором кафедр народних інструментів та етномузикознавства.

Отже, на кафедрі запроваджено викладання гри практично на усіх, поширених в Україні народних інструментах, – бандурі, баяні (акордеоні), гітарі, домрі, сопілці, цимбалах.

Визначні досягнення кафедри наочно демонструють численні успіхи її вихованців у міжнародних та республіканських конкурсах. Їх лауреатами стали 37 вихованців кафедри.

Кафедра народних інструментів Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка підтримує творчі зв’язки з такою ж кафедрою Національної музичної академії України, а також іншими навчальними музичними закладами країни. Діяльність кафедри характеризують також тісні контакти із зарубіжними музично-освітніми та творчими осередками, що сприяє популяризації української музичної культури та обміну досвідом. З 1991 р. творчі зв’язки підтримуються між викладачами кафедри та капелою бандуристів ім. Т. Г. Шевченка у місті Детройт (США), школою кобзарського мистецтва в Нью-Йорку, з музикантами капели бандуристів Англії, Канади, Аргентини, Польщі. Викладачі кафедри співпрацюють з видавництвом журналу “Бандура” в Нью-Йорку, який редагує випускниця консерваторії Заслужена артистка України, бандуристка Ольга Герасименко-Олійник.

Високе мистецтво львівської школи гри на народних інструментах гідно репрезентують її вихованці, які протягом останніх років активно концертують у багатьох країнах світу – Л. Посікіра, Я. Ковальчук, М. Корчинський, О. Герасименко, Т. Баран, Т. Дідик, Г. Гавриш.

У зарубіжних музично-освітніх та концертних закладах працює чимало випускників кафедри – бандуристи О. Герасименко, О. Стахів, А. Шевчук, О. Войтович (США), А. Ланова (Португалія), баяністи В. Голубничий, В. Андропов (Росія), В. Балик (Хорватія), І. Влах (Словаччина), А. Слука (Німеччина). На міжнародному фестивалі акордеоністів у м. Катовіце (1990) виступали з доповідями проф. А. Онуфрієнко, ст. викл. Д. Кужелєв та доцент Я. Ковальчук (у сольному концерті).

У 1994-1996 та 1999 році в польському місті Перемишлі відбувалися Дні бандури за участю студентів львівської консерваторії Ковальової Н. (клас проф. Посікіри Л. К.), Корчинської Б. (клас доц. Корчинського М. Т.), Созанського О. та Лазуркевича Т. (клас проф. Герасименка В. Я.).

У 2000 р. в Міжнародному фестивалі “Бандура 2000” (м. Торонто, Канада) брали участь викладачі кафедри проф. В. Я. Герасименко та ст. викл. О. В. Герасименко.

За безпосередньої участі М. Т. Барана у Львові (2001) було організовано VІ-й святковий науково-практичний конгрес цимбалістів.

Плідною виявилась робота на кафедрі Дідик Тамари Софронівни (нар. 1935). У 1960 р. вона закінчила Львівську державну консерваторію за спеціальністю “сольний спів» (клас О. К. Бандрівської ). З 1957 р. по 1993 р. вона – солістка Львівського державного театру опери та балету ім. І. Франка. З 1966 р. – Заслужена артистка України, з 1975р. – Народна артистка України. Згодом переходить на роботу до Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка (1997). У складі концертних колективів неодноразово виступала за кордоном, – у Польщі, Німеччині, Фінляндії, Канаді та США. Творчий стаж Т. С. Дідик налічує 46 років. У її репертуарі 52 оперні партії. Серед учнів, – Ковальова Н. (лауреат 1-ї премії бандуристів-співаків на Міжнародному конкурсі виконавців на українських народних інструментах ім. Г. Хоткевича у Харкові (1998) та Гран-прі міжнародного конкурсу А. Джірарді у м. Кобург, Німеччина, 2001); О. Притолюк (лауреат 1-ї премії бандуристів-співаків на ІІ міжнародному конкурсі виконавців на українських народних інструментах ім. Г. Хоткевича у Харкові (2001), лауреат ІІ-ї премії національного конкурсу кобзарського мистецтва ім. Г. Китастого у Києві, 2003); Д. Губ’як – лауреат 1-ї премії Всеукраїнського фестивалю козацької пісні у Тернополі (2002), лауреат національного конкурсу кобзарського мистецтва ім. Г. Китастого у Києві (2003) та ін.

Вокальну секцію на кафедрі репрезентує також Гавриш Ольга-Галина Іванівна (нар.1950). Вокальну освіту отримала у Львівській державній консерваторії ім..М.В.Лисенка (1977) у класі вокалу доц. Підорини В.І.

З 1978 р. – солістка Львівського оперного театру ім.І.Франка. (В її репертуарі вокальні партії Наталки з оп. «Наталка Полтавка» М..Лисенка, Анни – «Украдене щастя» Ю.Мейтуса, Марфи – «Царевна-наречена» М.Римського-Корсакова, Тетяни – «Євгеній Онєгін» П.Чайковського, Дездемони – «Отелло» Дж.Верді, Чіо-чіо-сан – «Мадам Баттерфляй» Дж.Пуччині, Наташа – «Війна і мир» С.Прокоф’єва та ін.). Активно концертує в Україні та за її межами (гастролі у США, Німеччині, Австрії, Угорщині). З 1993 р. – Заслужена артистка України. На кафедрі народних інструментів працює з 1997 р. , а з 2004 р. – доцент кафедри.

Пропагує, записує, досліджує та робить обробки українських народних пісень. Записала маловідомі народні пісні з київським оркестром народних інструментів радіо та телебачення (диригент В.Варакута), які увійшли до фонду українського радіо та телебачення.

Серед учнів – лауреат першої премії Міжнародного конкурсу ім..В.Городовської ( Москва, 2004), І.Рудзік, лауреат першої премії Міжнародного конкурсу бандуристів ім..Г.Китастого (2006) В.Галушко та І.Варварик (лауреат другої премії того ж конкурсу).

Автор низки методичних розробок та репертуарних збірників.

Ковальчук Ярослав Мефодійович (1950 -2006) – виконавець, педагог, Заслужений артист України. Закінчив Львівське музичне училище (1968) та Львівську державну консерваторію (1972) по класу проф. М.Д.Оберюхіна. З 1972 р. – викладач Львівської консерваторії, з 1989 – доцент кафедри народних інструментів. Ще студентом він виявив себе яскравим концертним виконавцем, отримав першу премію на Всеукраїнському конкурсі молодих виконавців у Києві (1968) та міжнародному конкурсі акордеоністів-баяністів у Клінґенталі (Німеччина, 1971).

Серед учнів – лауреат другої премії республіканського конкурсу виконавців на народних інструментах А. Кухтюк (Одеса,1981) та Я. Олексів – лауреат першої премії конкурсу «Акорди Львова» (2006) та конкурсу «Воронцовські музичні зустрічі» у Ялті (2006).

Хмельницька Маргарита Григорівна (нар. 1926) – співачка, педагог. Музичну освіту отримала у Львівському музичному училищі (клас В. Качмара, О. Ахматової та П. Колбіна, 1952) та у Львівській державній консерватоії (клас В. Підорини та М. Філатова, 1957). Працювала солісткою хорової капели “Трембіта” Львівської філармонії. 1961-1996 викладач співу,з 1985 – старший викладач на музично-педагогічному, дириґентському факультетах, кафедрі народних інструментів та кафедрі сольного співу ЛДМА.

Має 50 випускників-бандуристів та 18 вокалістів. Серед них: Л. Посікіра – Заслужена артистка України; Т. Жукова – Заслужена артистка Росії; Н. Фарина – Заслужена артистка України.

Кужелев Дмитро Олександрович (нар. 1949) – педагог-баяніст, дослідник баянного виконавства. Закінчив Львівську державну консерваторію (1973) по класу проф. М. Оберюхіна та історико-теоретичний факультет консерваторії (1975). З 1977 р. – викладач Львівської державної музичної академії з класу баяна, концертмейстерської практики, інструментування, педагогічної практики, читає курс лекцій з методики викладання гри на народних інструментах та історії виконавства на народних інструментах. З 2003 р. – доцент кафедри народних інструментів.

Серед випускників, – лауреати міжнародних конкурсів Р.Капранов ( Санок – Польща, 2004 та «Акорди Львова», 2006), а також А.Яворівський – «Акорди Львова», 2006).

Кандидат мистецтвознавства (тема дисертації “Художні тенденції розвитку академічного баянного виконавства у другій половині ХХ ст.”, 2002

Боднар Любов Андріївна (нар. 1951) – педагог-домрист, дириґент. Закінчила Дрогобицьке музичне училище та Львівську державну консерваторію (1976). У 1973-1979 рр. – викладач класу домри і оркестру у Жовківській музичній школі. З 1982 по 1985 р. навчається в асистентурі з дириґування в Ленінградському інституті культури ім. М. Крупської (клас проф. Мусіна). З 1985 року працює старшим викладачем Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка. Викладає домру, дириґування, оркестровий клас, читку партитур, інструментування. Керує студентським оркестром баяністів з 1995 р.

Клас ст. викладача Л. А. Боднар закінчило понад 60 спеціалістів з домри та дириґування.Сидоренко Вікторія Леонідівна (нар. 1963) – провідний український педагог-гітарист. Закінчила Київське державне музичне училище ім. Р. Глієра та Львівську державну консерваторію (1988) по класу проф. Г. М. Казакова. З 1989 р. працює на кафедрі народних інструментів Львівської державної музичної академії. Вихованці В. Сидоренко стали лауреатами та дипломантами Всеукраїнського огляду юних талантів за програмою Українського фонду культури “Нові імена України” (Ю. Курач, П. Брюхін, А. Андрушко, О. Дворянин, О. Семенишин); Х. Говдиш – дипломант Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах у м. Брянськ (Росія, 1997). Дипломантами конкурсу гітаристів у Відні (2002) стали П. Брюхін, Ю. Курач, О. Дворянин, М. Вігула. Лауреат другої премії Всеукраїнського конкурсу гітаристів – Годиш Х. (Кіровоград, 2006); Лауреати Міжнародного конкурсу гітаристів у Львові (2007 р.) – О.Семенишин (1 премія) та Ю.Курач (11 премія) .

Нагороджена грамотою Верховної Ради України. Розпорядженням голови Верховної Ради України (№1409, від 26 жовтня, 2005 р.)

Дацина Євген Миколайович (нар. 1954). Педагог-баяніст, дириґент. Закінчив Львівську державну консерваторію (1978) по класу проф. М. Д. Оберюхтіна та оперно-симфонічного диригування у проф. Ю. О. Луціва (1983). У 1977 році здобув звання дипломанта на ХХ Міжнародному конкурсі акордеоністів, баяністів “Фагтландські дні музики” у м. Клінґенталі. З 1977 по 1990 р. працював викладачем класу баяна, дириґування, керував оркестром народних інструментів Львівського державного музичного училища ім. С. Людкевича. З 1990 р. працює на кафедрі народних інструментів Львівської державної консерваторії старшим викладачем класу баяна. Працював дириґентом симфонічного оркестру кафедри оперної підготовки, керував студентським оркестром народних інструментів (1987 – 1995). Серед його вихованців – лауреат трьох міжнародних конкурсів акордеоністів, що відбулися в містах Італії (Монтезе і Паджіо-Руско, 2000), Кривому Розі (“Кубок Кривбасу”, 2001) Л. Богословець. Лауреат першої премії Міжнародного конкурсу акордеоністів-піаністів Grand Prix в м. Женеві (Швейцарія) у 2000 р. В.Пацюрковський.

Ватаманюк Роман Дмитрович (нар. 1961). Працював на кафедрі народних інструментів (1990 – 2003) на посаді викладача класу цимбалів. Був артистом театру Остапа Стахіва. . Входить до світової асоціації цимбалістів.

Герасименко Оксана Василівна (нар.1959) – бандуристка, композитор, педагог, Заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки кобзарів та Національної спілки композиторів України, доцент. Закінчила оркестровий факультет Львівської державної консерваторії ім.М.Лисенка (клас бандури Герасименка В.Я., 1982) та теоретико-композиторський факультет Львівської державної музичної академії ім.М.Лисенка (клас композиції Скорика М.М., 2005). Лауреат Першої премії міжнародного конкурсу до XI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів (Черкаси, 1978), Першої премії Міжнародного конкурсу композицій для бандури ім. Г. Китастого (Канада, 2000).

Працює в академії з 1991 року (на посаді старшого викладача), з 2007-го – доцент (веде клас бандури та малих ансамблів). У творчому та науково-методичному доробку – три авторські навчальні посібники та понад три десятки педагогічних репертуарних збірників, методичних праць та наукових статей.

Серед випускників – лауреати Національного конкурсу ім.Г.Китастого (Київ, 2003) та ІІІ і ІV Міжнародного конкурсу ім. Гната Хоткевича (Харків, 2004, 2007) артистки Львівської обласної філармонії квартет «Львів’янки».

Свою виконавську діяльність розпочала у складі тріо бандуристок із сестрою Ольгою та Ольгою Войтович, з якими протягом 1974-1982 років концертувала в Україні, бувших республіках СРСР, Польщі, В’єтнамі та Японії, брала участь у програмах радіо, телебачення України та Центрального ТБ бувшого СРСР, а також здійснила записи у Фонд Українського радіо.

З 1983 по 1991рр. проживала на Кубі, де працювала музичним інспектором в управлінні культури провінції Гранма. Там на запрошення Лео Брауера брала участь у Міжнародних гітарних фестивалях в Гавані (1986-88-90), записала платівку LD на студії EGREM, провадила активну концертну та музично-громадську діяльність.

З сольними концертами та в дуеті з видатним японським гітаристом Ічіро Сузукі брала участь у міжнародних музичних і гітарних фестивалях в Іспанії, Франції та Японії (1989-1992), де виступала поряд з найвидатнішими представниками музичної еліти світу: Пако де Люсія, Вікторія Лос Анхелес, Нарцісо Єпес, Ел ді Меола та ін. Брала участь у Міжнародному фестивалі «Віртуози» (Львів) та Київ Музік Фест, в бандурних фестивалях, у Днях Української культури у Польщі, Хорватії, Канаді, у Міжнародному фестивалі “Гітари світу, 99” в Аргентині, гастролювала у Франції, Італії та США.

У 2003 році в Сакраменто (США), а в 2006-му в Манілі (Філіпіни) виконала прем’єру Третього концерту для бандури та симфонічного оркестру Юрія Олійника, який у 2008 році виконала у Львові і записала на компакт-диск разом з камерно-симфонічним оркестром «Віртуози Львова» Львівської обласної філармонії під батутою Юрія Луціва.

В репертуарі О.Герасименко – понад 200 творів різноманітних жанрів та стилів, аранжування творів українських та зарубіжних композиторів, обробки народних пісень. Концертна діяльність бандуристки відзначена багатьма грамотами, дипломами.

У творчому доробку Оксани Герасименко – симфонічна поема «Victoria» для бандури та симфонічного оркестру, різножанрова камерна музика, музика для театру, обробки народних пісень, численні перекладення, аранжування. Всього – понад 300 творів,які стали вагомим внеском у навчально-педагогічний та концертний репертуар бандуристів і музикантів інших спеціальностей.

Серед записів – CD «Таїна» (авторські інструментальні композиції, записані у співпраці з Мироном Блощичаком, Андрієм Карп’яком та струнним квартетом Львівської філармонії під керівництвом Володимира Дуди); «На Різдво Христове», записаний у дуеті з сестрою Ольгою Олійник-Герасименко; «По всьому світу з колядою», «Різдвяні сни» – в дуеті з Мироном Блощичаком;«Adoracion» (музика латиноамериканських композиторів у власних перекладеннях та аранжуваннях) та ін. У 1999 р. здійснила запис авторських творів на компакт-диск: Festival Guitarras del Mundo, 98 / 99. – EPSA music. – Буенос-Айрес, Аргентина.

Музикою Оксани Герасименко озвучено численні програми на радіо і телебаченні Львова, України та інших країн світу, а також ряд документальних фільмів, серед яких «Жар-птиця» (студія «Кінематографіст», Київ), «Повернення» (ЛТБ, Львів) та ін.

Карась Сергій Олексійович (нар. 1967). Педагог, виконавець. Навчався у Львівській державній консерваторії в класі проф. Онуфрієнка А. В. З 1993 р. – викладач класу баяна у Львівському державному музичному училищі. З 1997 р. працює на посаді старшого викладача у Львівській державній консерваторії.

Лауреат двох Міжнародних конкурсів баяністів у м. Бішкек (Киргизія, 1991) та Хмельницькому (Україна,1995), а також лауреат Конкурсу баяністів Поволжя у м. Ульянівську (Росія, 1985) та Республіканського конкурсу баяністів у Донецьку (1991). Вихованець класу С. О. Карася студент V курсу Янчак В. став лауреатом Міжнародного конкурсу акордеоністів у м. Санок (Польща, 2002).

У 2007 р. захистив кандидатську дисертацію –«Інтерпретація музики епохи бароко на баяні (теоретико-виконавський аспект)».

Кушнір Олена Іванівна ( нар.1977 ) педагог класу бандури. Закінчила Львівську державну музичну академію (2001) та асистентуру-стажування (2004) в класі проф. Посікіри Л.К. З 2005 р. працює викладачем класу бандури на кафедрі народних інструментів.

Дипломант Міжнародного конкурсу ім. Г.Хоткевича (2001), лауреат другої премії Національного конкурсу ім..Г.Китастого (2003).

Олексів Ярослав Володимирович (нар. 1984) – баяніст. Закінчив Львівську національну музичну академію ім..М.В.Лисенка (2008) – клас доц.. Карася С.О. З 2008 р. запрошено на кафедру народних інструментів викладати клас концертмейстерської та педагогічної практики.

Лауреат першої премії конкурсу «Акорди Львова» (2006) та конкурсу «Воронцовські музичні зустрічі» у Ялті (2006, друга премія).

Автор низки творів для баяна: Токата, «У настрої джазу», «Let’s run in jazz» та ін.

Успішній діяльності кафедри сприяє робота її провідних концертмейстерів, – Балик І. Р., Мішанич О. М., Карпінської Х. Д., Мацієвської Т. М., Слуки Т. Г., Лещук Л. П., Корчинської С.М.

Всі права захищено © Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка, 2015
Створено Inneti Innovations