Історія формування кафедри сольного співу

Кафедра сольного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка має давню історію, яка тісно пов’язана з життям і творчістю видатних композиторів, музикантів, співаків та діяльністю окремих товариств, театрів, освітніх закладів.

Витоки вокальної педагогіки у Львові сягають кінця XVIII ст.
У цей час особливого пожвавлення набуває музично-театральне життя міста. 3 огляду на те, що співаки та актори, які тут виступали, як правило, були гастролерами, виникла необхідність плекання власних фахових кадрів. Позитивний вплив на процес цілеспрямованого розвитку мистецтва співу здійснювали різноманітні музичні товариства, завданням яких було виховати у людей потребу у вдосконаленні освіти та культури.

Яскравий приклад тому – засноване ще у 1826 році сином В.А.Моцарта Францом Ксавером Моцартом Товариство Св. Цецилії, на базі якого було створено Інститут співу.

Зміст роботи численних шкіл співу та вокальних студій при музично-культурних і театральних осередках Львова був здебільшого приватного характеру.

Незважаючи на відсутність системної музично-вокальної підготовки, все ж діяльність цих осередків культури позитивно впливала на стан вокальної освіти у Львові та на розвиток вокального мистецтва загалом.

Формування і розвиток професійного вокального мистецтва у Львові тісно пов’язані з діяльністю Галицького Музичного Товариства (ГМТ).
Від заснування у 1838 році і до 60-х років ХІХ століття це Товариство було основним осередком музичного життя краю. Крім популяризації музичного мистецтва Товариство дбало про музичну освіту, що засвідчило про ще один напрямок його діяльності.

У 1839 році при Товаристві було відкрито музичну школу. Спершу це були курси навчання співу для 16-ти учнів. Незабаром педагогічна діяльність Товариства почала розширюватися: 15 жовтня 1840 року за ініціативою першого директора та художнього керівника Галицького Музичного Товариства Йоганна Рукгабера на базі курсів співу було відкрито Інститут, де навчалось 40 співаків (педагог Генрієтта Ля Рош). Таким чином, відбувався поступовий процес переростання концертно-аматорської організації у професійний навчальний заклад.

У 1852 році завдяки старанням Й.Рукгабера було укладено і затверджено новий статут Галицького Музичного Товариства. Його метою було створення консерваторії, де б навчались органісти, співаки та співачки, члени оркестру, а за особливих можливостей і його солісти.

1 травня 1854 року на базі музичної школи-інституту відбулось урочисте відкриття Консерваторії Галицького Музичного Товариства (хоча офіційно статус консерваторії був наданий цьому навчальному закладу лише у 1880 році).

У навчальних планах Консерваторії ГМТ та у практичній діяльності сольний спів був наявний фактично безперервно.

Спершу вокалу навчали оперні співаки різних національностей: французи, італійці, німці; пізніше – здебільшого польського походження. Серед них: Генрієтта Ля Рош – артистка-співачка (сопрано), примадонна ряду оперних театрів, зокрема австрійського театру у Львові, почесний член філармонічного товариства у Венеції, Болоньї, Ґраці, професор школи співу для дівчат;
Войцех Смацяжинський – співак (тенор), органіст, диригент театральних оркестрів, зокрема в театрі товариства «Руської Бесіди» (другий диригент, короткочасно); Луїджі Далля Каса (Каза), який, працюючи приватним вчителем у польських домах, навчився польської мови і добре ознайомився з польською музикою; Теодозія Фредерічі-Яковіцька, колишня учениця Ю.Добрського (Добжського) у Варшаві та Ф.Ламперті в Мілані.

В час, коли директором ГМТ та Консерваторії при ньому став Кароль Мікулі, предмет «сольний спів» у цьому навчальному закладі, окрім вище згаданих педагогів, викладали: Самуель де Лянґе, Матильда Ґафф, Матильда Злобіцька, Анна Виґживальска, а також Ф.Гербіч та І.Левицька.

Курс навчання різних дисциплін у Консерваторії було поділено на ступені: елементарний, середній та вищий. Спів як дисципліна теж мав нижчий та вищий ступені, причому на кожному з них навчання тривало декілька років. Було введено річні та піврічні контрольні виступи-пописи (аналог наших академконцертів, заліків та іспитів).

У 1875 році у Консерваторії ГМТ розпочав педагогічну діяльність Валерій Висоцький – фундатор львівської вокальної школи, який у 80-90-х роках ХІХ та на початку ХХ століття виховав плеяду в майбутньому відомих українських та польських співаків.

З 1907 по 1938 рр. спів у Консерваторії ГМТ викладав співак Львівської опери Авґусто Діанні. У 1922-1929 рр. тут працював Чеслав Заремба, а з 1929 по 1939 рр. – Роман Любінецький.

Упродовж ста років свого існування (до 1939 р.) Галицьке Музичне Товариство і заснована ним Консерваторія були одним з основних осередків музичної культури Львова.

На початку ХХ ст. розпочали діяльність і два інші навчальні заклади вищого типу – заснований 1902 року приватний Музичний Інститут Анни Нєментовської (від 1931 р. – Львівська Музична Консерваторія ім. Кароля Шимановського) та Вищий Музичний Інститут (заснований у 1903 р., від 1912 р. – ім. Миколи Лисенка). Педагогами співу тут були: Владислав Баронч, 3оф’я Козловська, Роман Любінецький, Олександра Любич-Парахоняк, Лідія Улуханова, Одарка Бандрівська, Роман Орленко-Прокопович та ін.

З утворенням у 1939 р. на базі трьох вище згаданих навчальних музичних закладів вищого типу Львівської державної консерваторії (від 1944 – ім. М.В.Лисенка) багато викладачів співу, що не виїхали зі Львова, перейшли працювати до нового закладу, зокрема, і на кафедру сольного співу. Тоді першим завідувачем кафедри став Роман Любінецький, а деканом новоствореного вокального факультету – Одарка Бандрівська.

У роки німецької окупації у Львові замість консерваторії діяла державна музична школа з українською мовою викладання, де спів вели О.Бандрівська, Д.Йоха, М.П’ясецька, О.Прийма, I.Темницька.

Серед викладачів кафедри сольного співу Львівської державної консерваторії повоєнного часу (та й навчального закладу загалом) однією з найвидатніших була постать співачки світової слави Соломії Крушельницької. Недарма саме їй запропонували тоді завідувати кафедрою.

Наприкінці 1940-х рр. керівництво кафедрою сольного співу раз у раз зазнавало змін. У 1946 році замість С.Крушельницької завідувачем було призначено А.Арбеллі-Карінського, що раніше викладав у Одеській та Уральській консерваторіях. У 1948 р. завідувачкою кафедри стала К.Мількович, а від 1951 до 1962 року ці обов’язки виконував Олександр Карпатський. Викладачами співу були М.Лєдерер, Л.Пархоменко, О.Міски-Олеська, С.Надрага, М.Зубарєв, А.Юровська, В.Качмар, Г.Виспрєва, О.Володько-Ахматова, М.Філатов, Т.Логвіс, Г.Шкотникова-Ситникова.

У 1950-1980-х роках спів на кафедрі викладали: Павло Кармалюк, Микола Шелюжко, Остап Дарчук, Марія Байко, Валентина Підорина-Бринза, Марія Сіверіна, Тетяна Карпатська, Віктор Лужецький, Людмила Жилкіна, Костянтин Голубничий, Олексій Федина, Любов Дороніна, Маргарита Хмельницька, Степан Степан, Олександр Врабель, Павлина Криницька.

У 1962-1966 рр. кафедрою завідував В’ячеслав Кобржицький.
З 1967 до 1985 року посаду завідувача кафедри сольного співу обіймав Павло Кармалюк.

У 1980-і роки когорту викладачів кафедри поповнили Володимира Чайка, Володимир Ігнатенко, Ігор Кушплер, Роман Вітошинський, Людмила Божко, Анна Дашак, Тамара Дідик, Василь Дудар, Наталія Свобода. Продовжували працювати М.Байко, О.Врабель та В.Лужецький.

У 1985-1992 рр. кафедрою завідувала Ада Кушплер.
Від 1992 до 2010 року завідувачем був Володимир Ігнатенко.
У 2010-2012 рр. кафедрою керував Ігор Кушплер.
З вересня 2012 року кафедрою сольного співу завідує Людмила Божко.

Сьогодні сольний спів на кафедрі викладають: Людмила Божко, Анна Дашак, Роман Вітошинський, Петро Ончул, Анатолій Липник, Наталія Свобода, Марія Галій-Моравська, Олег Цигилик, Мирослава Жишкович, Орест Сидір, Богдан Косопуд, Любов Качала, Олег Лихач, Наталя Романюк, Людмила Савчук, Світлана Мамчур, Руслана Калин.

Важливе значення для всебічного виховання співака має клас камерного співу. Протягом багатьох років на кафедрі його вели віддані своїй справі фахівці: Арсеній Котляревський, Олександра Карпатська, Роман Кокот, Г.Павлюк-Павлюченко, Петро Кравець, Ніна Чубарова, Зінаїда Максименко.

Сьогодні камерний спів викладають: Мирослава Логойда, Марія Процев’ят, Мирослава Жишкович, Лілія Коструба. Клас вокального ансамблю веде Остап Майчик.

Педагогічну та виконавську діяльність кафедри сольного співу впродовж багатьох десятиліть її існування забезпечували висококваліфіковані концертмейстери-піаністи. Від довоєнного часу багато років поспіль концертмейстерами кафедри працювали Б.Дрималик, В.Дробінська, О.Єрмакова, Л.Афанас’єва, Ф.Гольдштейн, П.Скибінська, І.Лавриненко, Л.Городецька, А.Шнейдерман, О.Карпатська, Г.Павлюк-Павлюченко, І.Лев, О.Василевич, Т.Лагола.

У 60-80-і рр. ХХ ст. на кафедру один за одним приходять представники наступних поколінь концертмейстерів: З.Максименко, Я.Матюха, М.Логойда, Є.Новодворська, Н.Ріпко, М.Макара, О.Кулінченко, Н.Гавриленко, Т.Бергер, О.Граєвська, І.Дуркот, О.Бартош, Ж.Щур, Г.Правдива, О.Дарчук, Л.Левенець, Г.Лемех, Л.Шовкова, Л.Запорожцева-Десяткіна, М.Жишкович, Б.Середа-Курилас, М.П’ятіков, С.Виноградова, Г.Яринич, С.Бенсь, О.Юрченко.

У 90-ті рр. та у першому десятилітті ХХІ ст. кафедра поповнюється концертмейстерами – дипломантами та лауреатами багатьох престижних конкурсів, серед яких Г.Радченко, Л.Пашук, Р.Котляревська, М.Русак, С.Соланський, О.Дітчук (Станько), Н.Харандюк (Мицяк), Г.Асталош, М.Самотос, Т.Макар (Гриськова), Н.Майчик, О.Аливаєва, О.Древіцька, О.Лемех.

Всі права захищено © Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка, 2015
Створено Inneti Innovations