Кафедра музичної медієвістики та україністики

12 грудня 2000 року на підставі наказу ректора Ігоря Пилатюка створено кафедру музичної україністики. Зважаючи на те, що наукові інтереси кафедри зосередилися насамперед у ділянці  музичної медієвістики, у лютому 2008 року назва кафедри була уточнена, що повніше відображає коло наукових зацікавлень членів кафедри. Завідує кафедрою від дня її заснування доктор мистецтвознавства, професор Юрій Ясіновський.

Навчальна та наукова діяльність кафедри зосередилася навколо трьох головних напрямків: історія української музики, історія давньої світової музики (від античної доби до епохи Бароко включно), реґентська освіта (теорія і практика церковного співу).

Пріоритетним науковим напрямком кафедри є музична медієвістика – опрацювання джерел та архівних матеріалів, вивчення ґенези і подальшого розвитку української церковної монодії, осмислення української церковної музики у широкому міжнародному та історико-культурному контексті, історія і терія візантійської музики, музична естетика античної і середньовічної музики, методологія та методи досліджень давньої музики, історія музикознавства як академічної університетської дисципліни. 5 лютого 2008 року відбулася інавгурація курсу історії давньої польської музики, на яку були запрошені відомі вчені-музикологи з Кракова, Петербургу та Києва.

На кафедрі працюють фахівці відповідного профілю: доктори мистецтвознавства, професори Олександра Цалай-Якименко, професор Юрій Ясіновський, Олександр Козаренко, кандидати мистецтвознавства, доценти Наталія Сиротинська та Уляна Граб, доцент Тамара Коноварт, отець диякон Тарас Грудовий. З кафедрою співпрацюють і періодично читають спеціальні курси провідні науковці-медієвісти і педагоги почесний професор нашої Академії відомий палеославіст, візантиніст і фахівець з історії літургійного співу Крістан Ганнік з Німеччини, музикознавці-медієвісти доктори і професори Наталія Серйоґіна та Ніна Захар‘їна з Росії, відомий фахівець з історії духовної пісні кандидат мистецтвознавства доцент Юрій Медведик з Дрогобича. За програмою маґістерської освіти розроблені і читаються курси та спеціалізація з історії давньої української музики, історії літургійного співу, філософії та богословії музики (професори Цалай-Якименко, Ясіновський, Козаренко).

Кафедра ініціювала створення регентської спеціалізації, розробила відповідні навчальні програми і забезпечує читання відповідних лекцій, семінарів і практичних занять – історія літургійного співу, жанри і форми церковного співу, практика літургійного співу, літургійне сольфеджіо, музична палеографія, богословія церковної музики, вокальний ансамбль "Калофонія", що спеціалізується на виконанні церковної монодії.

Упродовж 2000-2007 років педагогами кафедри опубліковано понад 50 статей і матеріалів з історії і теорії давньої української музики, монографії "Духовні співи давньої України" Цалай-Якименко, "Феномен української національної музичної мови" Козаренка (2000), "Пісні до Почаївської Богородиці" Медведика (2000), "Київська школа музики XVII століття" Цалай-Якименко (2002), "Іван Франко про музику" Коноварт (2006), підготовані до друку дослідження Василя Витвицького про Михайла Гайворонського (Л. Дзюпина, 2001 р.), Бориса Кудрика "Dzieje Ukraińskiej muzyki w Galicji w latach 1829-1873" (Ясіновський, Вол. Пилипович), про Любов Коссак-Баб‘юк (Ясіновський, 2002), "Музикознавчі праці. Публіцистика" Василя Витвицького (Любомир Лехник, Ясіновський, 2003), "З історії українського звукозапису та дискографії" Степана Максим’юка (Романа Савицький, Ясіновський, 2003), "Старогалицька сольна пісня XIX століття" Василя Витвицького (Вол. Пилипович, Ясіновський, 2004), "Українська духовна пісня XVII-XVIII століть" Юрія Медведика (Ясіновський, 2006), "Станислав Людкевич композитор, музиколог" Мирослава Антоновича (Ясіновський, 2007), шість випусків антології візантійсько-слов’нської церковно монодії (Крістіан Ганнік, Сиротинська, Ясіновський), у співпраці з УКУ видано три числа наукового збірника з історї церковної монодії та гимнографії "Калофонія" (Крістіан Ганнік, Сиротинська, Ясіновський, 2002, 2004, 2006), а з Науковим Товариством ім. Шевченка "Записки НТШ" (2004) та ін. Доц. Уляна Граб завершила підготовку до друку монографію "Історія кафедри музикології Львівського університету та Адольф Хибінський".

Кафедра започаткувала видання власного наукового збірника "Musicа humana" і в світ вже вийшло два томи і підготовано до друку третій.

Наукова і викладацька діяльність кафедри розвивається і співпраці з іншими навчальними та науковими закладами: кафедрою давньої музики Національної музичної академії ім. П. Чайковського (кер. проф. Ніна Герасимова-Персидська), відділом середньовічної історії Львівського інституту українознавства ім. І. Крип‘якевича (кер. акад. Ярослав Ісаєвич), інститутом славістики та кафедрою музикології Баварського університету у Вюрцбурзі (кер. проф. Крістіан Ганнік і проф. Вольфґанґ Конрад), Центром церковної музики ім. прот. Дмитрія Разумовського Московської консерваторії (кер. проф. Ірина Лозова), кафедрою мистецтвознавства Далекосхідного технічного університету у Владивостоці (кер. проф. Галина Алєксєєва), а також кандидатом богослов’я о. Лазарем (Московська Духовна Академія), докт. мист. Наталією Серйоґіною (Російський Інститут історії мистецтв, Санкт-Петербург), докт. мист. Ніною Захар’їною (Петербузька консерваторія) та ін. Згадані професори часто читають лекції для студентів, магістрантів та аспірантів нашої Академії, проводять наукові семінари і практичні заняття з студентами.

Члени кафедри підготували й успішно захистили дисертації – докторські О. Козаренко (2000) та О. Цалай-Якименко (2002), кандидатські Н. Сиротинська (кер. Ясіновський, 2005) та У. Граб (кер. Ясіновський, 2006). На кафедрі були також написані й захищені кандидатські дисертації – Ольга Осадця (кер. Ясіновський, 2005), Любомир Лехник (кер. О. Козаренко, 2006), Зеня Жмуркевич (кер. Ясіновський 2007), подали до захисту М. Немкович (кер. О. Козаренко) та І. Задорожний (кер. О. Цалай-Якименко).

Кафедра випустила ряд магістрів та бакалаврів, які спеціалізувалися за основними профілями кафедри: проблеми української церковної монодії, готує аспірантів, для яких читаються спецкурс "Історіографія і джерела візантійсько-слов‘янської літургійної музики".

Кафедра забезпечує читання двох фундаментальних лекційних курсів:

а) історія української музики від найдавніших часів до наших днів включно (теоретико-композиторський і виконавські факультети);

б) історія світової музики від найдавніших часів до епохи Бароко включно (теоретико-композиторський і виконавські факультети).

Історію української музики XX ст. викладає доктор мистецтвознавства, професор Олександр Козаренко, курс історії давньої світової музики забезпечують проф. Ю. Ясіновський, довголітній педагог і добрий знавець цього курсу доцент Тамара Коноварт, кандидат мистецтвознавства, доцент Уляна Граб, історію давньої польської музики викладач Йоана Пацан. Такими важливими ділянками музичної україністики як джерелознавство, архівістика і бібліографія керують проф. Ю. Ясіновський, доценти Н. Сиротинська та У. Граб.

Сьогодні на кафедрі працюють три професори, три доценти та чотири викладачі, з них три доктори і два кандидати наук. З метою написання дисертацій до кафедри прикріплені пошукувачі — Для написання докторських дисертацій до кафедрі прикріплені Аделіна Єфіменко (Луцький Педагогічний університет), Богдан Кіндратюк (Прикарпатський Національний університет) та Наталя Сиротинська (наша Академія). Близько десяти осіб працюють над написання кандидатських дисертацій.

Стратегія кафедри відкрито і широко обговорювалася і була схвалена на засіданні кафедри 29 січня 2002 року. Навчально-педагогічна праця на кафедрі тісно пов’язується з науковою. Вже з 1 курсу перспективні студенти залучаються до кафедральної наукової праці — як через написання курсових робіт і письмових рефератів з основних курсів, так і в процесі підготовки цих праць до друку.

Розроблені і введені у навчальні плани нові курси і семінари:

1) теорія і історія української монодії (О. Цалай-Якименко, Ю. Ясіновський),

2) історія церковного співу (О. Цалай-Якименко, Н. Сиротинська),

3) жанри і форми церковного співу (Ю. Ясіновський, Н. Сиротинська)

4) музична палеографія (Ю. Ясіновський, О. Цалай-Якименко, Ніна Захар‘їна),

5) філософія і богословія музики (О. Козаренко, Н. Сиротинська),

6) історія візантійської церковної музики (Кр. Ганнік, Ю. Ясіновський, О. Камінська).

7) історіографія і джерела давньої української музики (Ю. Ясіновський, Кр. Ганнік).

9) історія музичної естетики (У. Граб).

10) історія давньої польської музики (У. Граб, Й. Пацан)

Методична праця концентрується на створенні методичних розробок та програм нових курсів: історія давньої української музики (О. Цалай-Якименко, Ю. Ясіновський), історія світової музики, 1 курс (Т. Коноварт, Ю. Ясіновський, У. Граб), літургійний спів і літургійне сольфеджіо (Н. Сиротинська. Тарас Грудовий), історія української музики XX ст. (О. Козаренко). Опубліковано три методичні розробки (Н. Сиротинська, У. Граб).

За участю кафедри ініційовано, зорганізовано і проведено ряд наукових конференцій:

Дванадцята наукова сесія Наукового Товариства ім. Шевченка. Засідання музикознавчої комісії, Львів, 14 березня 2001 р.

Ювілейне засідання Музикознавчої комісії НТШ з нагоди 10 річниці Незалежності України: Українське музикознавство за 10 літ Незалежності, Львів, 4 вересня 2001 р.

II Міжнародна конференція з історії церковної монодії і гимнографії "Церковний спів у монастирях — збереження традицій і нові ініціативи", Львів-Унів, 8-10 жовтня 2001 р.

Наукова конференція з нагоди 250-річчя Дмитра Бортнянського, Львів, 8 листопада 2001 р.

Урочиста академія на честь ювілею Олександри Цалай-Якименко. Круглий стіл «Проблеми відродження українських духовно-співочих традицій»/ Тринадцята наукова сесія НТШ. Засідання Музикознавчої комісії, Львів, 26 березня 2002 р.

Наукова конференція до 90-ліття кафедри музикології у Львівському університеті та 50-ліття смерті проф. Адольфа Хибінського, Львів 30 жовтня 2002 р.

XIV Наукова сесія НТШ, засідання Музикознавчої комісії до 100-річчя Вищого Музичного інституту ім. М. Лисенка. Львів, 12 березня 2003 р.

III Міжнародна конференція з історії церковної монодії і гимнографії "Київ і київська спадщина в історії церковної музики", Львів, 9-10 жовтня 2003 р.

Наукова конференція до 100-річчя від дня народження Миколи Колесси. Львів, 19 грудня 2003 р.

XV Наукова сесія НТШ. Круглий стіл Музикознавчої комісії "Стан українських сучасних музикознавчих і нотних видань. Нові інформаційні технології,. Львів, УКУ, 17 березня 2004 р.

15 літ Музикознавчої комісії НТШ — здобутки, втрати, перспективи // XVI Наукова сесія НТШ: Засідання Музикознавчої комісії, Львів, 23 березня 2005 р.

IV Міжнародна конференція з історії церковної монодії і гимнографії, присвячена Манявському Скиту та балкано-слов’янським церковним і культурним зв’язкам. Львів-Манявський скит, 8-10 жовтня 2005 р.

Урочиста академія до 100-літнього ювілею Василя Витвицького, музикознавця, композитора, публіциста. Коломия, 16 жовтня 2005 р.

Міжнародна наукова конференція з нагоди 90-ліття Мирослава Антоновича (XVIII Наукова сесія НТШ, засідання Музикознавчої комісії), Долина, 1 березня 2007 р.

Наукова конференція та урочиста академія з нагоди 80-ліття Степана Максимюка, Надвірна, 19 червня 2007 р.

V Міжнародна конференція з історії церковної монодії та гимнографії «Літургійні та богословські аспекти церковного співу»,  присвячена 150-й річниці від дня народження львівського літургіста і богослова Петра Франца Крип'якевича (1857-1914), Унів–Львів, 10-12 жовтня 2007.

Крістофер Вольф

Серед дослідників творчості Йоганна Себастіана Баха виділяється постать американського музикознавця німецького походження – Крістофера Вольфа. Його фундаментальна праця – Christoph Wolff: Johann Sebastian Bach: The Learned Musician. WWNorton & Co, Hardcover, 2000, 544p. – отримала широкий резонанс у мистецьких колах Європи та Америки, свідченням якого є той факт, що вона була номінована на здобуття пуліцерівської премії. Успіху передувала кропітка робота автора, що охоплювала дослідження творчості композитора, його виконавської діяльності з акцентом на особистісній сфері митця, що надала його книзі особливої проникливості та правдоподібності. На його думку, Бах, серед інших композиторів його часу, виділяється ставленням до музики як до науки. Саме вирішення непростих проблем співвідношення логіки та віри, науки та Божого провидіння, підносять його творчість на вищий рівень філософського сприйняття. Перебуваючи у непростих умовах музиканта-майстра, залежного від роботодавців, він зумів вкласти у рамки вимог своє власне розуміння призначення музичного мистецтва. Далеко не вся музична спадщина Баха збережена та віднайдена, тому Крістофер Вольф, вважає, що не можна припиняти дослідження, адже нові деталі можуть змінити наше уявлення про цю визначну постать.

Численні редакторські праці творів композитора допомогли глибше зрозуміти особливу  структуру його музики, визначити стилістику, що виділяється у stile antico.

Привідкрити завісу над особистістю митця допомогла робота в центральних архівах Німеччини, де вчений збирав документи про сім’ю Баха, а також, розпочав роботу над упорядкуванням усіх творів композитора. Цікавим є те, що у 1999 році Вольф відвідав Київ, де по домовленості двох сторін, архів Баха, що з часів війни зберігався у Національній бібліотеці України, був повернений у Німеччину. Саме Крістофер Вольф, перебуваючи на посаді директора Ляйпцігського архіву Баха, допоміг індентифікувати рукописи. У київській колекції виявилося багато автографів Карла Філіппа Емануїла Баха, самого Йоганна Себастяна Баха, його родичів, а також, Георга Філіппа Талемана, Йоганна Готліба та ін.

Крістофер Вольф народився 24 травня 1940 року у місті Золінген (Solingen) Німеччина. Основну музичну освіту здобув у Hochschule für Musik Berlin. Отримав диплом виконавця (орган) у 1963 р. у Берліні, а вже у 1966 році написав докторську роботу в університеті Ерланґен (Erlangen) , де його  викладачами були Адріо (Adrio), Рунке (Ruhnke),  Штебляйн (Stäblein). Цього ж року він починає свою викладацьку роботу у тому ж університеті. Також, приєднується до редакційної колегії, яка планувала зробити нове видання творів Й. С. Баха.

Далі, працює Asist. Prof. в університеті Торонто 1968 – 70, prof. of music у Колумбійському університеті, запрошений професор Прістонського університету 1973-5. Триваліша співпраця з Гарвардським університетом, яка розпочалася з 1976 року і триває до сьогодні. Окрім того, він був головним редактором видань творів Букстегуде К. Ф. Е. Баха , Брамса ,  серії досліджень музики Барокко.

Разом з Шульце (Schulze) він був редактором Bach Jahrbuch, паралельно працюючи над Journal of  the American Musicological Society (1979-83), Studies in Music History,  the Harvard Dictionary of Music, Musical Quarterly, Bach Respectives, Basler Jahrbuch für Musikpraxis.

Входить в склад комітету Neue Bachgesellschaft (Leipzig, 1982). Стає honorary professor  університету Фрайбург.

Інтереси Вольфа зосереджені на давній музиці, а також на добі Барокко та класицизму, де особлива увага приділяється постаттям Й. С. Баха та В. А. Моцарта.

Плідно працюючи у своїй сфері Крістіан Вольф зібрав власну бібліотеку, що переважно включає в себе книги та ноти присвячені Добі бароко та Класицизму. Цього року, з ініціативи керівника українсько-американського благодійного фонду «Сейбр-Світло» Ольги Ісаєвич, архіви Вольфа будуть передані у Український католицький університет (Львів, Україна), під керівництво професора Юрія Ясіновського, який, також, очолює кафедру україністики та медієвістики у Львівській національній музичній академії. За його сприяння, в кінці квітня відбудеться презентація архіву у Львові, що стане вагомою подією у мистецьких колах та імпульсом для активізації вивченняпостаті Баха і в Україні.  Адже, її унікальність, полягає в тому, що в ній зібрана інформація,  що допоможе досліднику творчості Баха, всесторонньо охопити творчість композитора, познайомитися з новими методами дослідження його особистості та музичної спадщини, епохи в якій він жив.

У бібліотеці Вольфа знаходяться наступні книги, присвячені постаті Баха та його творчості:

1. Bach J. E.  The new Bach reader: a life of Johann Sebastian Bach in letters and documents. New York , 1998.
2. Beach D. Aspects of unity in J. S. Bach`s partitas and suites: an analyticalstudy. New York , 2005.
3. Eller R. 100  Jahre Neue Bachgesellschaft. Leipzig, 2001.
4. Herz G. Bach-Quellen in America. Bach sources in America. Kassel, 1984.
5. Stauffer G. B. & May E. Bach as organist: his instruments, music, and performance practices. Blootnington, 1986.
6. Winofd A. Bach’s  cello suites: analyses and explorations. Blootnington, 1986.
7. Wolff C. Die Bach-familie. Stuttgart, 1993.
8. Wolff C. Bach: The Learned Musician. Oxford, 2001.
9. Bach-Jahrbuch, 1974-2004 (30 vols).

Книги, що присвячені епохам : відродження, бароко, класицизму, романтизму, сучасної музики.

1. Blume F. Classic and romantic music : a comprehensive survey. New York, 1970.
2. Blume F. Renaissance and Baroque music a comprehensive survey. New York, 1967
3. Brown H. M. Music in the Renaissance. New York, 1976.
4. Buelow G. J. Late baroque era: from the 1680s to 1740. New York, 1994
5. Gable D. A life for new music: selected papers of Paul Fromm. Harvard University, 1998.
6. Oja C. J. Making music modern: New York in the 1920s. New York, 2000.
7. Pauiy R. G. Music in the classic period. New York, 1988.
8. Price C. A. Early baroque era from the late 16th century to the 1660s. New York, 1994
9. Rosen C. The classical style: Haydn, Mozart, Beethoven. New York, 1972.

10. Dorian F. The history of music in performance. The art of musical interpretation from the Renaissance to our day. New York, 1996

11. Hill J. W. Baroque music. Music in Western Europe. New York, 2005.

Енциклопедії та словники.

1. Apel W. Harvard dictionan of music. Cambrige, Harvard University, 1968.
2. Harrison F. L. & Westrup J. A. The new college encyclopedia of music. New York, 1960.
3. Randel D. M. The Harvard concise dictionary of music and musicians. Cambrige, 1999.
4. Randel D. M. & Apel W. Tile New Harvard dictionary of music. Cambrige, 1986.

Велика кількість нотного матеріалу, серед яких твори: Баха, Вівальді, Скарлатті, Аллеґрі, Франка,Телемана, Альбіноні, Каччіні, Кунау, Честі, Лотті та ін.

У бібліотеці Крістофера Вольфа налічується біля 300 позицій книг та нот, що збиралися протягом всього його життя. Перенесення бібліотеки в Україну, дасть можливість українським студентам та викладачам краще і глибше познайомитися з іноземною літературою, відрити нові та перспективні теми наукових праць. Також, важливим, є налагодження співпраці з іноземними колегами, що могла б активізувати обмін новими ідеями та надати можливість створювати спільні проекти.